Ukrpol.net

Францішек Оборський, господар* у Замку на воді у Войновіцах (одна із туристичних принад за 25 км від Вроцлава, якою опікується Товариство істориків мистецтва) добре запам’ятався мені ще тоді, коли я вперше побувала у замку у 2007 році. Нас, стипендистів програми Кіркланда, у рамках інтеграційної зустрічі привезли туди на урочисту вечерю. Пан Франек з’явився тільки наприкінці вечора і запитав, чи є хтось із Волині. Я та моя колєжанка (теж із Луцька) зголосилися. Тоді він сказав лише, що родом десь з-під Дубна і дав нам свою візитку.
І от кілька днів тому, на такій же вечері стипендистів (щоправда, я уже в ролі випускниці, а не учасниці програми), у тому-таки замку я знову побачила пана Францішка. Він знайшов вдалий момент, коли ми уже і поїли, і поговорили, і нафотографувались -  і почав розповідати про історію замку та околиць. Такий великий,  колоритний чоловік із бородою – він дуже пасував до усього у цьому замку, органічно вписувався у образ його господаря. Усі уважно слухали (розповідь була направду невимушеною і цікавою, з гумором), а я навіть дістала диктофон… Далi… »

Телекритика: Ця мила і скромна пані має неабиякий запал. Богуміла Бердиховська – авторитетний польський публіцист, журналіст і громадський діяч – уже майже протягом чверті століття спеціалізується на дослідженні історії України ХХ століття та польсько-українських відносин

Отже, є підозра, що Богуміла Бердиховська знає про Україну та її громадян більше, ніж вони самі про себе. Нещодавно авторитетна пані знову відвідала нашу країну на запрошення Польського інституту в Києві. Читати інтерв’ю

У новому номері часопису “Український тиждень” з’явилась стаття під назвою “Втома від хаосу”. Тобто хаос в Україні і як від нього втомилася Польща. Особисто я не поділяю песимістичних поглядів її авторів, але матеріал направду цікавий -

Втома від хаосу
Європейський простір – це насамперед цивілізація руху, бажано вперед. Країна, неспроможна підтримувати цей рух, погрузла в аморфному посткомунізмі та збайдужіла до власного безталання, автоматично випадає з такого геополітичного простору незалежно від своєї географії й минулого. Сьогодні Україна має всі шанси таким чином випасти щонайменше з діалогу із Польщею, своїм найпослідовнішим і найвмотивованішим адвокатом у Європі. Польща втомилася якщо не від України як такої, то принаймні від її безруху.

Шлях до України через Брюссель

Відтоді як МЗС Польщі в листопаді 2007 року очолив енергійний і прагматичний Радослав Сікорський (представник партії «Громадянська платформа», один із ймовірних претендентів на президентське крісло на наступних виборах), польська політика за кордоном стала більш орієнтованою на Захід, а саме на Брюссель, ніж на Схід. Вважається, що польське лобі в брюссельських коридорах є універсальним інструментом просування власних інтересів повсюдно, зокрема й на Сході Європи.

Щоб розібратися з польськими західними й східними орієнтирами, не завадить звернутися до історії Далi… »

zik: 19-21 лютого на Прикарпатті відбулася чергова українсько-польська зустріч, присвячена створенню Міжнародного центру зустрічей студентської молоді України та Польщі. На робочому засіданні у Яремчі, що проходило під головуванням депутата Сейму Республіки Польща, голови українсько-польської парламентської групи, голови підкомітету з питань Східного партнерства Томаша Ленца, голови Івано-Франківської обласної ради Ігоря Олійника та ректора Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Богдана Остафійчука, йшлося і про перспективи відновлення астрономічної обсерваторії на горі Піп Іван. Про це 22 лютого ЗІКу повідомили у прес-службі голови облради.

Було домовлено: українській та польській сторонам до кінця травня представити архітектурні проекти, які пройдуть другий завершальний етап конкурсу, з відповідною кошторисною документацією на будівництво Міжнародного молодіжного центру. Далi… »

я натрапив на статтю Євгенії Ковалевської Вісниця перемоги в польській літературі. Досить пізнавальний текст, хоча і писаний минулого року. Авторка зокрема пише про ідею створення, принципи вручення цієї престижної нагороди і її лауреатів. А про цьогорічного переможця ми вже писали (і трохи перекладали теж).

Матеріал надано порталом ЛітАкцент. Розмовляв Анатолій Івченко.

Марек Краєвський народився 1966 року у Вроцлаві. За освітою філолог-класик. З 2007 року – професійний письменник.

Дебютував у 1999 році романом «Смерть у Бреслау», який розпочав серію ретро-детективів про Ебергарда Мокка, яка складається з п’яти книжок: «Смерть у Бреслау», «Кінець світу в Бреслау» (2003), «Привиди в місті Бреслау» (2005), «Фортеця Бреслау» (2006), «Чума в Бреслау» (2007). Разом із Маріушем Чубаєм написав два детективні романи: «Проспект самогубців» (2008) та «Цвинтарні троянди» (2009).

Роман «Голова Мінотавра» започатковує новий, львівський цикл із головним героєм, комісаром Едвардом Попельським. Книжки М. Краєвського перекладено 18 мовами. Українською побачили світ: «Кінець світу в Бреслау» (2007), «Смерть у Бреслау» (2009), «Голова Мінотавра» (2009) – всі в перекладі Божени Антоняк. Марек Краєвський – лауреат численних премій, серед яких: «Труп у шафі» 2003 року за найкращий польський детектив року, премія «Нижньошльонський діамант» за 2003 р., «Паспорт Політики» (2005), Премія книготорговців «Вітрина» за кращу книжку 2005 року, премія «Великого Калібру» за найкращий детективний роман 2003 року. За внесок у промоцію власного міста його було обрано Послом Вроцлава. 2009 року ім’я головного героя бреславських романів М. Краєвського Ебергарда Мокка запатентоване як торгова марка.

—  У листопаді 1999 року побачив світ Твій перший роман «Смерть у Бреслау», віднедавна доступний також в українському перекладі. Яким було це десятиліття для Тебе?
— Протягом цих років, що проминули відтоді, сталося чимало змін. А найголовнішою є та, що я став професійним письменником. Вісім років від моменту дебюту я намагався поєднати дві життєві ролі: роль письменника й роль науковця, викладача класичної філології, а конкретніше латинської граматики у Вроцлавському університеті. Мені було дуже важко погодити ці обидві професії. І у 2007 році я вирішив Далi… »

Na zakarpackie turule zwróciłam uwagę po przeczytaniu nagrodzonej przez czytelników Nike 2009, książki Krzysztofa Vargi „Gulasz z turula”. Tak się złożyło, że czytałam ją w Użhorodzie, tam też zaczęło się moje polowanie na turule. Jak pisze Varga to „dziwne skrzyżowanie orła z gęsią, jest połączoną personifikacją węgierskich marzeń i kompleksów. (…) To zupełnie osobna, węgierska wersja drapieżnego ptaka, niby podobna do orła, ale jakoś nie do końca.” To on według mitologii wskazał Węgrom miejsce, w którym mają zamieszkać. Odnalazłam dwa egzemplarze, tych ostatnio popularnych w polskiej literaturze ptaków. Pierwszy z nich znajduje się w Użhorodzie (węg. Ungvár), a drugi w oddalonym stąd około godzinę drogi marszrutką, Mukaczewie (węg. Munkács).

Далi… »

Уже 17-й раз поспіль польський журнал “Політика” вручає діячам культури так звані “паспорти Політики”. Це одна з найпрестижніших премій у країні. Цьогорічними її лауреатами стали:

у галузі кіно: Борис Ланкош – за фільм “Реверс“. Ксавер Жулавскі – за “Польсько-російську війну під біло-червоним прапором” (екранізація роману Дороти Масловської);

театр: Сандра Коженяк – за роль Мерлін Монро у спектаклі “Персона. Триптих/Мерлін” (режисер Крістан Лупа, Варшавський драматичний театр)

література: Пйотр Пажінскі – за свій літературний дебют “Пансіонат”

мистецтво: Кароль Раджішевскі – за виставку “Пісь-пісь на тортик”

класична музика: Барбара Висоцка – за інсценування в Національному оперному театрі “Падіння будинку Ушерів” Філіпа Гласа

популярна музика: L.U.C., Лукаш Ростковскі – за альбом “39/89 Zrozumieć Polskę” (39/89 Зрозуміти Польщу)

спеціальна нагорода “Творець культури” була вручена Павелу Альтгамеру “за витривале і послідовне доведення, що мистецтво можна творити завжди та усюди” (про одну скульптуру Альтгамера ми вже писали)

Я звернув на нього увагу ще в далекому 1972-му. Була інтригуюча стаття чи не в єдиному молодіжному радянському журналі «Ровесник». В тодішніх реаліях фото з недалекої Польщі виглядало як з іншого світу. Точніше – Всесвіту. Музику його почув трохи пізніше…
В музучилищі вже було відповідне середовище, де я потихеньку входив в контекст. Не скажу, що слідкував за дискографією. Але в тому віці достатньо було навіть одного антуражу – модній епатажний вигляд і КЛАВІШІ! Про які навіть мріяти тоді було страшно… А Нємен на них грав! В польських журналах, які часом потрапляли на очі, все це виглядало зовсім нереально.
Я освоював музичний простір, намагався якось самоідентифікуватись. Цікавило все. Особливо те, чого не було в академічній програмі. Ігор Корнілевич був на 2 курси старший і безмежно авторитетніший. Він знав багато чого. І він вмів сам заграти так, як можна було тільки мріяти. А ще, Ігор не шкодував ділитись знаннями і досвідом. Він вмів ненав`язливо заохотити. Після чого хотілось відкривати нові обрії. А ще Ігор грав Нємена.
В ту пору довелось послухати його альбом “Enigmatic”. Знову відчуття нереальності і глибини. Вже тоді вражало якесь загальнолюдське бачення цього дивного чоловіка. Багато хто вважає цей альбом найвдалішим серед усіх. Та життя подарувало можливість мати особисте ставлення.
Точної дати вже не відтворю. Пам`ятаю, що була зима 1976-77. Я вчився на випускному курсі. І раптом новина – до Львова приїздить Чеслав Нємен і для нас є 2 квитки на 3х! Нас – це Павла Маркевича, Віктора Тиможинського і мене. Їхати чи не їхати Далi… »

Takich tłumów jak wczoraj na prezentacji nowej książki O. Zabużko, jeszcze w ksiągarni ‘ye’ (Kijów) nie widziałam. Już pół godziny przed spotkaniem nie było szans na wejście do sali i zajęcie siedzącego miejsca. Organizatorzy przewidzieli sytuację i zorganizowali dodatkowy telewizor w drugiej sali, w którym pokazywano relację na żywo. A to co się działo przy stoisku z książkami i kasach przypominało szaleństwo. Każdy kupował od razu minimum dwie książki, a byli tacy którzy brali po cztery, pięć sztuk. Będzie to chyba najbardziej popularny prezent na nadchodzące święta, bo nie wiem jak inaczej to wytłumaczyć.

Jeszcze trzy lata przed powstaniem książki Niemcy wykupili prawa do przekładu. Tłumacz pracował niemal równocześnie z autorką, dlatego niemieckie tłumaczenie będzie prezentowane już w październiku 2010 roku we Frankfurcie. Rosyjska tłumaczka Zabużko przygotowuje się do pracy, trwają też rozmowy z wydawcą polskim, węgierskim, szwedzkim i holenderskim.

Najnowsza powieść, nad którą Zabużko pracowała od wiosny 2002 roku, obejmuje Далi… »

У польській столиці з’явився новий і дуже незвичний пам’ятник. “Ґума знову на районі”, пишуть варшавські газети. “Диви, який смішний чувак”, тішаться діти. Не художник і не поет, а тим більше не державний діяч, проте, кажуть, без нього нині важко уявити Прагу (історичний район на правому березі Вісли). На розі Стальовей і Чиншовей ледь тримається на ногах місцева легенда – Ґума. Ніхто не пам’ятає його тверезим, у пляшці він і знайшов свою смерть. Тому зовсім не випадково монумент створено з еластичного матеріалу, а постаментом йому слугує пружина.

Ідея скульпутри та її втілення належить підліткам, з якими працює Виховний центр “Прага-Північ”, і відомому митцеві і перформеру Павелу Альтхамеру.

Dossier: Pawlo Korobczuk (12.07.1984) urodził się w Łucku. Zakończył język perski na uniwersytecie Tarasa Szewczenki w Kijowie. Jest laureatem kilku nagród literackich m.in. drugie miejsce na prestiżowym konkursie Wydawnictwa Smoloskyp. Autor dwóch książek: Nadszczenebo (2005) i Cilodobowo (2007), pisze dla Gazety po ukraińsku. Mieszka w Kijowie.

Spotkaliśmy się z Pawłem kilka dni po kijowskim slamie w art klubie Kupidon w centrum Kijowa…

Bohdan: Cześć Pawle. Ile zarobiłeś podczas ostatniego slamu?
Pawło: Podczas ostatniego slamu, który wygrałem kilka dni temu, zarobiłem dokładnie Далi… »

Матеріал надано порталом ЛітАкцент. Текст і фото – Анатолій Івченко

Хоча «18 Вроцлавські промоції хороших книжок» тривали від 3 до 6 грудня 2009 року, для мене цей ярмарок розпочався ще 29 листопада, коли журі конкурсу «Перо Фредро», до якого запросили й мене, розпочало своє засідання. Оскільки в подібній ролі я був кілька разів на львівському Форуму видавців, то порівняння зринали постійно. Далi… »

Лариса Масенко, Мова і суспільство. Постколоніальний вимір., Вид. Дім: КМ Академія, Київ 2004.

Łarysa Masenko, Język i społeczeństwo. Wymiar postkolonialny., przekł. i red. nauk. Artur Bracki, Wydawnictwo Uniwersytetu Gdańskiego, Gdańsk 2008.

Wydany przez Uniwersytet Gdański polski przekład monografii ukraińskiej socjolingwistki Łarysy Masenko jest pierwszą pozycją planowanego minicyklu jej przekładów, który ma na celu przybliżenie polskiemu czytelnikowi stosunkowo nowego jeszcze i mało u nas znanego środowiska językoznawczego Ukrainy i zajmującej je aktualnie problematyki. Następne zapowiedzi to „(U)mowna (U)kraina” (Kijów 2007) i „Język ukraiński w XX wieku: historia językobójstwa” (Kijów 2005).  Profesor Łarysa Masenko jest Kierownikiem Katedry Języka Ukraińskiego w Akademii Kijowsko-Mohylańskiej. Inne jej prace to: Język i polityka (Kijów 1999), W niewoli babilońskiej. Temat niewoli narodowej i społecznej w dramaturgii Łesi Ukrainki (Kijów 2002). Jest także współautorką książki „Językowa sytuacja Kijowa. Dzień dzisiejszy i przyszły” (Kijów 2001).

Pages: 1 2

Олег Коцарев: ЛІВОРУЧ КРУ-ГОМ! – ПЕРШИЙ ДЕНЬ РЕВОЛЮЦІЙНИХ МОМЕНТІВ

Уже виходячи з Анкою Лазар із Могилянки поміж нетерплячих джипів Контрактової площі після першої акції «Революційних Моментів», я вперше як слід усвідомив – це ж один з перших в Україні фестивалів, де актуальне мистецтво поєднується з політичною думкою! Якщо не перший.
І, звісно, люди культури, люди мистецтва почуваються не до кінця комфортно з іншим способом репрезентації, думки й образу. А тим, хто звик жити політикою, не зовсім зрозумілі «метафізичні» запитання «творчої інтелігенції». Чудова нагода почути Іншого. Далi… »

Wczorajszy wieczór w zatłoczonym klubie Boczka Avenue ropoczął sezon slamów poetyckich w Kijowie.  Był to pierwszy slam po wakacyjnej przerwie. Zjawiło się mnóstwo ludzi, przeważnie studentów.  Do stolicy zjechali się slamerzy z całej Ukrainy, od Iwano-Frankowska po Charków. Poezja zabrzmiała po ukraińsku, rosyjsku i białorusku. Po dwóch etapach publiczność za pomocą kartek z punktami zakwalifikowała do finału trzech uczestników: Pawlo Korobczuka (Kijów), Paszę Mieskalina (Charków) i dziewczynę, którą  na kijowskim slamie widziałam po raz pierwszy i w ogóle jej nie zapamiętałam. Pojedynek wygrał po raz kolejny Pawlo Korobczuk, który jest najbardziej znanym slamerem w całym kraju. Niestety póki co nie można go poczytać po polsku, co jest dla mnie trochę absurdalne. Poniżej fotoreportaż:

Далi… »

Злочин і астролог
Інтерв’ю Агнєшки Вольни-Грамкало
У цьому моєму детективі найважливішим є гнів. Його відчуває похилого віку смішна жінка, яка не дуже знає, що з ним робити. Розмова з Ольгою Токарчук про її нову повість «Тягни свій плуг по кістках померлих».
-         Ти коли-небудь бачила труп?
-         Бачила, але мені не подобається це слово – труп. Я віддаю перевагу «тілу»; і так вживаю у книжці. «Труп» опредметнює.
-         Що тебе здивувало?
-         Величезна різниця між живим  і мертвим тілом. І думка про те, що мусить бути щось, що є причиною цієї різниці.
-         А мертвих звірів бачила? Далi… »

Fundacja im. Heinricha Bölla we współpracy z Gazetą Wyborczą i Naszym Słowem serdecznie zaprasza do udziału w debacie otwartej: “Ukraina pięć lat po rewolucji – sukces czy porażka?”

10 grudzień 2009, godz. 18:00
Miejsce: Warszawa, Agora, ul. Czerska 8/10 (wejście od ul. Czerniakowskiej)
Pomarańczowa rewolucja określana jest często jako „europejskie odrodzenie Ukrainy”. W obronie demokratycznych wartości bohater rewolucji Wiktor Juszczenkko zmoblilizował do wyjścia na ulice miliony Ukrainek i Ukraińców. Zryw na Majdanie dał nadzieję, że Ukraina stanie się wolnym i demokratycznym krajem. Pięć lat później Ukraina rozczarowuje. Misja zbliżenia Ukrainy do Unii Europejskiej i NATO – nie została zrealizowana. Silna rywalizacja polityczna rozgrywająca się w trójkącie między prezydentem Juszczenką, premier Tymoszenko i przywódcą opozycji Janukowyczem, obnażyła fikcyjną przyjaźń bohaterów rewolucji oraz skutecznie uniemożliwiła przeprowadzenie niezbędnych reform. Nie udało się zlikwidować istniejących na Ukrainie podziałów i zakończyć debaty na temat rozłamu kraju. Далi… »

To nowa antologia esejów, jaka ukazała się nakładem Wydawnictwa Czarne. Wśród trzynastu autorów zaproszonych do współpracy znajdują się Serhij Żadan i Andrzej Stasiuk.
“Fascynujący temat i trzynaścioro świetnych autorów. Efekt? Jedne z najlepszych opowieści o Morzu Czarnym, jakie kiedykolwiek powstały”.
Andrzej Brzeziecki, “Nowa Europa Wschodnia”

Więcej

.

ФЕСТИВАЛЬ БЕЗДОМНОГО МИСТЕЦТВА В ЦЄШИНІ (ПОЛЬША).

ВИД ЗЗАДУ

Це не був з’їзд бомжів, але співгосподарями фестивалю були саме бездомні. Всі вони де-факто зав’язали з бездомністю, їх забезпечили житлом, придбаним цєшинським приватним Товариством Взаємодопомоги „BYĆ RAZEM” на мільйон, виділений Унією (Євросоюзом), тобто від бездомності залишився тільки документальною-майновий компонент (небезпритульний вид євробездомності).

Мільйон євро для 50-тисячного Цєшина – це немало, тому, окрім лікбезу (ліквідації бездомності) Товариство займається людьми: провадить масу соціальних і адаптаційних програм, від навчання дітей і організації мистецьких заходів, до утримання безкоштовної їдальні і створення виробництва (наразі відкрито велику пральню і столярний цех, розгорнуто ше декілька планів), де працюють в основному бездомні. Шоб отримати дах і роботу, їм потрібно абсолютно відректись від головного свого колишнього соратника і прабатька бездомності – алкоголю. Отримані взамін житла – це безкоштовні майже мотелі з ознаками комуни. Туди ж селили й гостей фестивалю з різних країн, оскільки на території Польші вони теж бездомні. Далi… »

Pages: 1 2

Ми вже писали про те, що уряди України та Польщі до кінця поточного року планують підписати угоду про створення українсько-польського університету. Сьогодні в медіа з’явилась нова інформація з цього приводу:

уніан: українська сторона задекларувала готовність щорічно виділяти 1 млн. доларів на функціонування спільного університету, який планується утримувати на паритетних засадах за рахунок коштів держбюджетів.

радіо Свобода: досі каменем спотикання на шляху до створення українсько-польського університету були розбіжності поглядів обох сторін стосовно методів управління цією майбутньою навчальною установою.

Cynamon (z dodatkiem Indii) to druga część tryptyku SAMOGON-CYNAMON-ABSYNT.

(…) Po samogonie – bywa – przychodzi zimna mgła o cynamonowym zapachu i kolorze. Miasto staje się niewidzialne, i jak schulzowski Drohobycz ukrywa się pod skorupą wyobraźni i wspomnień. Zaludnia się na nowo, egzotycznie. (…) Tak głęboko kreacyjne doświadczanie alkoholu jest możliwe tylko tutaj.
J.Andruchowycz, Berlin 2008

Więcej

24 listopada o godz. 18:00 w Kluboksięgarni Falanster (ul. Św. Antoniego 23 we Wrocławiu) odbędzie się spotkanie z Jurijem Andruchowyczem, Hermetycznym Garażem i Karbido, a 25.11. wieczór w klubie Firlej otworzy sezon koncertowy dla projektu “Cynamon”.

Więcej

Dziś wznowiono negocjacje projektu międzyrządowej umowy, na bazie której powołany ma zostać Uniwersytet Polsko-Ukraiński. Jego siedzibą będzie Lublin.W południe w Warszawie w tej sprawie rozmawiali ministrowie nauki Polski i Ukrainy.

http://www.dziennikwschodni.pl/apps/pbcs.dll/article?AID=/20091119/LUBLIN/530626537

http://pl.wikipedia.org/wiki/Polsko-Ukrai%C5%84ski_Uniwersytet_Europejski

21 listopada Kijowianie czczą św. Michała Archanioła,  patrona stolicy, w związku z tym sobota jest nieoficjalnym dniem miasta. Według legendy Archanioł Michał objawił się księciu Światopełkowi II, podczas walki z Połowcami. Na cześć zwycięstwa,  książę miał założyć Mychajliwskyj Zołotowerchyj Monastyr – sobór św. Michała Archanioła o Złotych Kopułach, który stoi naprzeciwko Sofii Kijowskiej.  Patron Kijowa Archanioł Michał to patron wszystkich walk o wolność i niepodległość.

Ганна Подольська за освітою антрополог, але у 2000 р. дебютувала як письменниця оповіданням “Один день в Токіо”. Науковець, яка народилася і вчилася у Вроцлаві, а зараз займається вивченням людської поведінки в Іллінойському університеті описує свої  враження від перебування у Японіїї.

ОДИН ДЕНЬ В ТОКІО

У Токіо влітку гаряче і вогко не менше, ніж у південному Іллінойсі. Однак наскільки у спекотний літній день в Іллінойсі на вулиці залишаються тільки ті, хто має басейни і озерця, а решта ховається у холодильниках, які допомагають зберегти людські тіла до холодніших часів, настільки Токіо здається населеним виключно мерзлюками, які виринають на вулиці, щоб у збитій масі рухливих тіл утримати якнайвищу можливу температуру.

Далi… »

стаття смішна, нмд, але цікава)) Вакації з євроінтеграції

Український поет, перекладач та науковець Остап Сливинський зараз перебуває на творчій стипендії «Willa Deciusza» у Кракові. Саме цим я і скористався, аби розпитати автора збірок «Жертвоприношення великої риби», «Полуднева лінія» та «М’яч у пітьмі», лауреата премій Богдана-Ігоря Антонича та Премії Посольства Польщі в Україні за кращий переклад року, колишнього координатора Міжнародного літературного фестивалю в межах Львівського Форуму Видавців Остапа Сливинського про українсько-польські культурні та соціально-політичні зв’язки, його творчі плани та зацікавлення. Далi… »

Стаття в Україні молодій має назву “Мішура від «золотого вересня»
Як сталінська рать восени 1939–го возз’єднувала Західну Україну з Українською РСР”

читати

Програма “Європейська освіта” в рамках співпраці з Вищою  Школою Іноземних Мов ім. Самюеля Багуміла Ліндего, м. Познань запрошує на навчання з напрямку “філологія”.

На даний  час Школа є найбільшим у Польщі недержавним філологічним вузом, де вчиться понад 2 700 студентів, як на бакалавраті (І рівень навчання), так на магістратурі (ІІ рівень навчання).

Навчання у  ВШІМ переслідує практичні цілі. Студенти вивчають дві або три іноземні мови. Додатково вони опановують професійні вміння з області таких професій, як туризм, журналістика, інформатика  або підприємництво.
Далi… »