модератори: Андрій Любка та Андрій Бондар
час: 24 березня, 18.00 місце: книгарня “Є”, Київ, вул. Лисенка, 3.

Ґжеґож Ґауден за освітою юрист й економіст, за професією – журналіст. У 1970-х – активний учасник студентських культурних ініціатив та студентських медіа, у 1980-х – діяч Познанського осередку «Солідарності». 13 грудня 1981 року був інтернований – до липня 1982 року. 1984-1993 – перебував в еміграції у Швеції, де очолював Шведський комітет підтримки «Солідарності». Після повернення на батьківщину співпрацював з декількома видавничими концернами: «Bulls Press», «Orkla Media». 2000-2003 – президент Палати видавців преси, з 2003 – віце-президент. 2003-2006 – президент видавничого дому «Presspublikа», 2004-2006 – головний редактор газети «Rzeczpospolitа». 2007 – радник видавця і головного редактора українського видання «Газета 24». З 2008 – директор Інституту Книги. Віце-президент Спілки авторів і видавців «Польська книга», член Програмної ради Економічного форуму у Криниці, член Інформаційної ради Варшавської біржі цінних паперів.

Інститут Книги – національна інституція культури, утворена наказом Міністра культури Республіки Польща. Функціонує з січня 2004 року у Кракові. Основна мета діяльності – формування підвалин читання, популяризація книги та читання в країні та промоція польської літератури у світі.
Цілі реалізуються завдяки таким видам діяльності:
- популяризація найкращих польських авторів та їхніх книжок;
- просвітницька діяльність спрямована на підвищення авторитету спілкування з книжкою;
- презентація польських книжок за кордоном;
- стажування для перекладачів польської літератури;
- збільшення – за допомогою перекладацького проекту – кількості перекладів з польської мови на іноземні;
- полегшення закордонних читачам доступу до інформації про польську книжку і видавничий ринок.

модератор – Ростислав Семків
Ексклюзивний інформаційний партнер проекту: Український Тиждень

9 листопада (вівторок) 18:00
Книгарня «Є»
Київ, вул. Лисенка, 3
(ст. м. «Золоті Ворота»)
Вхід вільний

Богдан Задура (18.02.1945) народився у містечку Пулави на заході Польщі. Вивчав філософію у Варшавському університеті. Нині головний редактор часопису “Творчість”, багаторічний учасник редколегії квартальника “Акцент”, співпрацює з багатьма культурними та літературними періодичними виданнями Польщі. Також пише прозу, літературно-критичні есеї, перекладає з англійської, російської, угорської та української, зокрема з таких авторів, як Ю. Андрухович, А. Бондар, С.Жадан, В. Махно, Д. Павличко.

Українською мовою видано книгу “Богдан ЗАДУРА. Поет розмовляє з народом” (Пер. з пол.: Д.Павличко, М.Рябчук, А.БОНДАР / Передмова Д.Павличка. Післямова А.Бондаря – Х.: Фоліо, 2007. – 187 с.)

Також читайте інтерв’ю з Богданом Задурою

5 травня, середа, 18 год. Авторська зустріч з Барбарою Космовською у літературній кав’ярні “Кабінет” (Львів, Винниченка, 12). Модерує Божена Антоняк та Анатолій Івченко.
6 травня, четвер, 17-20 год. Книгарня “Є”, Львів, пр. Свободи, 7. Публічна зустріч на тему “Барбара Космовська і польська підліткова література”. Модератори – Божена Антоняк та Уляна Гнідець.

про авторку на вікіпедії

Саме Божена Антоняк переклала українською найвідомішого польського автора ретро-детективів Марека Краєвського. Український переклад роману «Голова Мінотавра» видала Літературна аґенція «Піраміда» 2009 р.). Модератор зустрічі – мовознавець Анатолій Івченко.
Божена Антоняк — українська перекладачка, мовознавець-славіст, лексикограф. Народилася 22 травня 1971 року у Львові. За освітою – філолог-славіст, закінчила Львівський університет за спеціальністю «сербохорватська мова та література Югославії» (1994). Навчалася в аспірантурі Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1995-1998). Викладає польську мову в Національному університеті «Львівська Політехніка». Перекладає з польської та верхньолужицької мов. Мешкає у Львові. Серед перекладів Божени Антоняк є й дитячі книги сучасних серболужицьких письменників – «Мишка в хмарах» і «Зачарована сорока» Єви-Марії Чорнакец, а також «Великі пригоди маленького котика», яку написав Юрій Брєзан. Марек Краєвський – відомий польський письменник, лауреат численних премій. Народився 4 вересня 1966 року у Вроцлаві. За освітою філолог-класик, колишній викладач Вроцлавського університету. Дебютував у 1999 році романом «Смерть у Бреслау», який розпочав серію ретро-детективів про Ебергарда Мокка з бреславського Управління поліції. Наразі серія складається з п’яти книжок: «Смерть у Бреслау», «Кінець світу в Бреслау» (2003), «Привиди в місті Бреслау» (2005), «Фортеця Бреслау» (2006), «Чума в Бреслау» (2007). Разом із Маріушем Чубаєм написав два детективні романи: «Алея самогубців» (2008) та «Цвинтарні троянди» (2009), дія яких відбувається у сучасному Ґданську, а головним героєм є надкомісар Ярослав Патер. Роман «Голова Мінотавра» започатковує новий, львівський цикл із головним героєм, комісаром Едвардом Попельським. Книжки М. Краєвського перекладено 18 мовами, зокрема англійською, німецькою, французькою, італійською, іспанською, грецькою, російською, івритом та ін.

Урядовий збір на потреби бібліотек і податок з телебачення
У польський уряд зразка 2002 року пан Домбровський прийшов із досвідом роботи на посаді віце–міністра культури і мистецтва на початку 90–х. Як стипендіат кількох західних програм він розумів, наскільки важливо Польщі перейти із статусу, як він сказав, «країни здійсненого абсурду» до повноцінного члена Євросоюзу. У перший тиждень роботи міністр Домбровський створив Національну стратегію розвитку культури й отримав на цю програму від ЄС 1,5 млрд. злотих (понад 370 млн. євро). «Польща виявилася єдиною країною з тих, що вступили в ЄС 2004 року, яка отримала доступ до структуральних фондів Союзу», — підсумовує Домбровський. Свою роботу він розбив на п’ять програм. Під номером один, як не дивно, колишній керівник театру поставив книгу. «Читання найбільше формує особистість і досвід людини», — каже міністр. Дослідження показали, що найбільше в Європі читають у найбагатших країнах, тобто популярність книги прямо пропорційна добробуту нації. Бібліотеки ж і книгарні у Польщі, особливо на периферії, були не в найкращому стані. Щоб «вибити» гроші з профільних міністерств, Домбровський на одному із засідань урядів показав простий телеролик: відвідувач приходить у бібліотеку і просить, чи можна взяти почитати такі й такі бестселери (наприклад, «Гаррі Поттер»), на що бібліотекарка–бабуся каже: «Нічого немає». — «А що ж тоді є?» — запитує спантеличений книголюб. «Ну ось я є…», — розгублено відповідає бібліотекар. Така хитрість дозволила культурному міністру отримати один мільйон злотих на закупівлю книг для бібліотек. Згодом бюджет зріс до 60 млн. злотих, отриманих від міністерств і органів самоврядування. «Мені важливо було, щоб місцева влада також мала стимул до реформ», — зауважив Домбровський. Ще один промовистий приклад часів його каденції — організація фестивалю дитячої культури у Пацануві (є таке містечко в Польщі, на тлі якого відбуваються дії популярної казки Kozio ek matoek). Завдяки цьому фестивалю депресивне село перетворилося на справжній центр казки. Згодом, у 2004 році, було створено Інститут книги — це національна інституція, що займається популяризацією читання в країні та промоцією польської літератури за кордоном.

У галузі кіновиробництва найбільшим досягненням стала реформа фінансування. Домбровський виходив із того, що «європейське кіно не має жодних шансів існувати за голлівудською схемою, тому потрібне державне фінансування». Унаслідок публічних слухань у польському парламенті вдалося погодити, що телеканали, дистриб’ютори кіно й телеоператори будуть відраховувати 1,5–відсотковий збір від рекламних прибутків. Таким чином, щорічний бюджет на кіновиробництво в Польщі становить щонайменше 100 млн. злотих (понад 25 млн. євро). Розпоряджається ними не міністерство, а Польський інститут кіномистецтва, державна установа, створена 2005 року — фінансовими потоками керують не чиновники, а спеціалісти з питань кіно. Таке не стандартне для нас рішення, можливо, було спричинене тим, що Домбровський свого часу тісно спілкувався з режисерами Анджеєм Вайдою та Кшиштофом Кесльовським.
«Головне — відчути запах Польщі»
Ще одна державна інституція, створена за ініціативи Домбровського, опікується театральною справою. Театральний інститут вивчає історичну традицію польського театру, документує розвиток сучасного польського театру й, звісно, займається просуванням польського театру у світі.

Промоція польської культури у світі займала особливе місце у культурній стратегії Домбровського. Хоча у значних культурних центрах світу — Парижі, Стокгольмі, Нью–Йорку — діяли Польські інститути, рівень їхньої роботи не задовольняв підприємливого міністра. «Це були центри, швидше, для поляків із діаспори, куди вони приходили висловити свої жалі», — каже Домбровський. До щему знайома ситуація, чи не так? Ту саму кризу переживають українські культурні установи за кордоном, які більше слугують клубами для діаспорян, аніж займаються промоцією сучасної України. Домбровський виходив із того, що відносно молода польська нація, що постала у XVIII—XIX ст., потребує реклами. «Сучасний світ — безперервний конкурс краси, треба постійно показувати себе з кращого боку», — проводить незвичні аналогії поляк. Тепер Польські інститути функціонують як активні рекламісти своєї культури (Україна в цьому добре переконалася), а в різних країнах періодично проходять Дні польської культури.

Пункт промоції польської культури червоною ниткою проходить у стипендіальній програмі Gaude Polonia («Радуйся, Польще»). Незважаючи на те, що призначена вона для митців країн Центрально–Східної Європи, найбільшими її донорами є українці та білоруси. У грудні «УМ» (№236 від 17.12.2009) писала про одного з цьогорічних українських стипендіатів — композитора Данила Перцова. Піврічну творчу відпустку у Польщі також відбуває поет Андрій Любка, який у Варшаві пише свій перший роман. Стипендія Gaude Polonia — також свого роду промоція Польщі, бо, як зауважує міністр, «стипендіати отримують хороші гроші, кураторів, можливість створити твір, але головне — відчути запах Польщі».

Польща — одна з найуспішніших країн Центрально–Східної Європи. Небагата, як на європейські мірки, проте вдало вміє використати свої ресурси. І культурна реформа, як показує досвід, — один із прикладів, як за невеликі гроші можна й треба просувати культуру в маси.
читати повністю на сайті УМ

13 березня (субота) 17:00
Книгарня “Є”: Київ, вул. Лисенка, 3

«Європейський досвід: Польща» – цикл зустрічей із видатними особистостями, котрі й рефлексіями, і своїми діями впливають на функціонування держави, створення образу Польщі як всередині країни, так і за її межами. Досвід буття в Європі це не лише геополітика і культура, але й здатність індивіда бути причиною змін. Ми прагнемо представити українцям людей, які піднімаються над партикуляризмом, слугуючи суспільним інтересам. (Польський Інститут у Києві)

Перший захід в рамках проекту – зустріч з найпопулярнішим міністром культури Республіки Польща Вальдемаром Домбровським.

Вальдемар Домбровський – реформатор польських культурних інституцій
Засновник і директор студентського клубу «Riwera-Remont»(1973-78), заступник директора Відділу культури Міської ради Варшави (1979-81), багаторічний директор Центру мистецтва «Studio» (з 1982), віце-міністр культури і мистецтва, шеф Комітету кінематографії (1990-94), президент Державної агенції закордонних інвестиції (1994-98), генеральний директор Національної опери (1998-2002, з 2008 – і дотепер).
Продюсер понад 70 вистав Театру «Studio», співзасновник оркестру «Sinfonia Varsovia», ініціатор Міжнародного фестивалю зірок в Мендзиздроях.
Міністр культури Республіки Польща (2002-2005)
Найбільше його досягнення – реформа механізмів управління культурою. Міністр Домбровський створив мережу галузевих інститутів з широкими повноваженнями й великими бюджетами, що перебрали багато завдань департаментів міністерства.
2003 створив Інститут Книги, завданням якого є популяризація найкращих польських книжок і авторів, презентація польської літератури за кордоном, стажування для перекладачів. 2005 його зусиллями було ухвалено новий Закон про кінематографію (засадничий документ для розвитку польського кіно), на підставі якого був заснований Польський Інститут Кіномистецтва. Промоцією театру зайнявся Театральний Інститут. Виправдала себе й ідея заохочення сучасного мистецтва через створення 16 потужних регіональних колекцій сучасного мистецтва (Towarzystwo Zachęty Sztuk Pięknych).
Міністру Домбровському вдалося налагодити стосунки і об’єднати дві важливі для Польщі інституції – Національний інститут Фридерика Шопена і Товариство Фридерика Шопена. У 2004 він створив програму «Шопена-2010», а 2008 – був призначений Головним уповноваженим з питань святкування Року Шопена.
Заснував стипендії для молодих польських митців – «Молода Польща». Схід трактував настільки ж важливим партнером для польської культури, як і Захід. 2002 започаткував щорічну стипендію для молодих талантів з України – «Gaude Polonia».
Амбітні проекти реформ були підтримані належним фінансуванням – Міністр реформував старі схеми, знайшов нові джерела фінансування в країні, а також залучив кошти з-за кордону.
У польській пресі писали, що «Домбровський є одним з небагатьох міністрів, які закінчують виконання обов’язків з позитивним балансом», а також, що він «має абсолютний інстинкт менеджера культури».

вхід вільний

Інформація: +380679460650 (Книгарня «Є») +380442880304 (Польський Інститут)
Акредитація для преси є обов’язковою (Оксана Щур +380661741195)

Ексклюзивний медіа-партнер проекту  “Український тиждень”

Сучасна польська література загалом є добре знаною українському читачеві. Перекладені на українську мову книги Дороти Масловської, Мануели Ґроховської, Анджея Стасюка, Ольги Токарчук, Воцеха Кучка, Міхала Вітковського, Марека Краєвського та інших авторів у львівських книгарнях можна знайти поруч із творами сучасних українських письменників. Крім того сучасна польська література є потужним рушієм розвитку сучасного польського кінематографу.

Кіноклуб львівської книгарні «Є» розпочинає серію переглядів фільмів, знятих за літературними творами. Перша зустріч буде присвячена взаємодії молодої польської прози із кінематографом.

Адреса книгарні «Є»: просп. Свободи, 7.