Ukrpol.net

Чи сучасній літературі потрібний сюжет у традиційному його розумінні? Чи ми маємо нині час, щоб поринути у кількасотсторінковий роман і чи комусь ще хочеться стежити за розказаною в такому романі реалістичною історією? Чи можлива нині література, що не прагне формального новаторства, не намагається шокувати та створювати скандал, така, що просто оповідає про життя, зворушує читача та спонукає його думати? Судячи з найгучніших польських дебютів останніх років, можна зробити висновок, що традиційна, сюжетна проза відходить на другий план і поступається місцем літературі, замішаній на скандалі й експерименті.

Втім, проза Ольґи Токарчук, Павла Гіле, Євстахія Рильського чи Вєслава Мислівського потверджує, що й сучасна література — це, насамперед, мистецтво розповідати історії. Історії цікаві, драматичні, сумні, міфічні, гротескові Далi… »

26 травня 2010 року о 18.00
у кав’ярні LITERATKA у Вроцлаві
Ольга Токарчук (Вроцлав) та Петро Яценко (Львів)  в Українському літературному салоні.
Говоритимемо про те, що поєднує відому польську письменницю та молодого українського літератора,  що пов’язує Ольгу Токарчук із Україною, чому львів’янин Петро Яценко опинився у Вроцлаві  та що цікавого діється у його творчій майстерні. А на десерт – уривок із нового роману  Яценка “Львівська сага” в авторському виконанні та польському перекладі.

Якщо Ольгу Токарчук представляти у Польщі (тим паче, у Вроцлаві, де вона мешкає) та і в Україні особливо не треба, то ім’я Петра Яценка, напевно, більшість почує вперше. Тому дуже хвилюємося і trzymamy kciuki за те, щоб перше знайомство Петра та польського читача було вдалим, а там, можливо, і польські переклади не за горами

Тим же, хто на зустріч не потрапить, дуже рекомендую почитати твори Петра Яценка – цікаві, прості (у найкращому розумінні цього слова), щирі, дотепні, як і сам автор.

Злочин і астролог
Інтерв’ю Агнєшки Вольни-Грамкало
У цьому моєму детективі найважливішим є гнів. Його відчуває похилого віку смішна жінка, яка не дуже знає, що з ним робити. Розмова з Ольгою Токарчук про її нову повість «Тягни свій плуг по кістках померлих».
-         Ти коли-небудь бачила труп?
-         Бачила, але мені не подобається це слово – труп. Я віддаю перевагу «тілу»; і так вживаю у книжці. «Труп» опредметнює.
-         Що тебе здивувало?
-         Величезна різниця між живим  і мертвим тілом. І думка про те, що мусить бути щось, що є причиною цієї різниці.
-         А мертвих звірів бачила? Далi… »