27.05. Piątek

16.30 Wystawa fotograficzna “Sny Miasta” Taras Stefanyszyn, Dom Polonii, Rynek Główny 14
18.00 Koncert kameralny – kwartet skrzycowy “Feniks”z solistką Jaryną Rak, Collegium Novum, ul. Gołębia 24
Bezpłatne wejściówki do odbioru w punktach informacji miejskiej InfoKraków

28.05. Sobota

10.30 “Polityka młodzieżowa na Ukrainie i w Polsce” Dyskusja młodzieży lwowskiej i krakowskiej, Centrum Młodzieży im. dr. H. Jordana, ul. Krupnicza 38
11.00 Mecz piłkarski: radni miasta Krakowa – radni miasta Lwowa, Stadion Cracovii
12.00 WLODKAUFMAN – Próba przeczucia – happening, Rynek Główny
16.30 Wystawa prac plastycznych uczestników Studia Artystycznego Miejskiego Pałacu Kultury im. G. Chodkiewicza we Lwowie
Wystawa fotograficzna “Nie ma jak Lwów”, Centrum Młodzieży im. dr. H. Jordana, ul. Krupnicza 38
20.00 Uroczyste otwarcie Dni Lwowa w Krakowie
koncert chóru “Homin”, Bazylika oo. Franciszkanów pl. Wszystkich Świętych 5

29.05. Niedziela

17.00 Wernisaż wystawy malarstwa Michaiła Barabasza, Centrum Sztuki Współczesnej Solvay ul. Zakopiańska 62
21.00 koncert grupy “DAGADANA”, Klub Pod Jaszczurami, Rynek Główny 8.

20 marca do warszawskiej Zachęty zawitała z Wiednia ciekawa wystawa. To pierwsza tak obszerna prezentacja sztuki Europy Srodkowo-Wschodniej, dotyczącej ról społecznych i kategorii gender. Ponad 400 prac autorstwa artystów z 24 krajów Europy, które po 1989 roku wyszły z komunizmu, ułożonych jest chronologicznie i ukazuje zmieniające się od lat 60. ubiegłego wieku do dziś wyobrażenie wizerunku ról kobiecych i męskich w sztuce. Skompletowaniem rzetelnej i reprezentatywnej ekspozycji zajął się zespół ekspertów pod przewodnictwem kurator Bojany Pejić.  Dzięki temu można porównać poszukiwania artystów, których dzieliło pochodzenie, ale często zbliżały poglądy oraz próby artystyczne. W gronie 200 twórców znalazło się wiele znakomitych nazwisk: Boris Mikhailov z Ukrainy, Anri Sala, Oleg Kulik, Marina Abramović, a także wielu znakomitych polskich artystów: Katarzyna Kozyra, Katarzyna Kobro, Alina Szapocznikow, Magdalena Abakanowicz, grupa C.U.K.T.Zainteresowanie artystów sztuką ciała, seksualnością, feminizmem można zobaczyć na przykładzie różnych mediów – od malarstwa po fotografię, instalacje czy wideo. Wystawa potrwa do 13 czerwca.

• уривок з нового роману Сергія Жадана
• інтерв’ю з Богумилою Бердиховською
• верлібри Іздрика
• переклади Маріуша Сєнєвіча (PL) та Бйерна Бікера (DE)
• світлини Юрка Дячишина
• рецензії та поточні літературні новини з Нашої Частини Європи

Запрошуємо читати і коментувати http://www.e-radar.pl/

Celem konkursu jest odpowiedź na pytanie kim są ukraińscy emigranci i w jaki sposób integrują się ze społeczeństwami różnych krajów w świecie. W konkursie mogą wziąć udział wszyscy chętni. Nie ma żadnych ograniczeń co do wieku czy wykształcenia. Każdy może nadesłać ciekawą fotografię lub amatorski film.

Konkurs będzie odbywać się sezonowo. W każdym sezonie potrwa 2 miesiące: 1,5 miesiaca na wysyłanie prac i glosowanie, ostatnie 15 dni tylko na głosowanie.

Pierwszy sezon rozpoczął się 16 listopada 2009 roku, prace można nadsyłać do 31 grudnia. Głosowanie potrwa od 1-15 stycznia. Wyniki pierwszego sezony będą ogłoszone 16 stycznia.

Nagrody w pierwszym sezonie to:

Za najlepszą fotografię:

І miejsce: aparat fotograficzny Sony DSC-H20.

ІІ miejsce:telefon komórkowy LG KP500.

ІІІ miejsce: cyfrowa ramka na fotografie Toshiba Tekbright PA3637M-1ETC.

Za najlepsze video:

І miejsce:telefon komórkowy Apple iPhone 16Gb.

ІІ miejsce: aparat fotograficzny Canon PowerShot A1100 IS.

ІІІ miejsce: cyfrowa ramka na fotografie Transcend T. photo 810.

Więcej

Muzeum Narodowe w Warszawie po 50 latach ponownie rozpoczęło wykopaliska w Kerczu na Krymie. Polska Misja Archeologiczna „Tyritake” tym razem pracuje na terenie antycznego greckiego miasta o takiej właśnie nazwie, położonego około 12 km na południe od centrum współczesnego Kerczu (starożytny Pantikapajon).

5-7 грудня в рамках проекту Revolutionary moments відбудеться лабораторія публічного мистецтва, організована групою Р.Е.П. за участь польської художниці Йоанни Райковської.
Лабораторія включатиме презентації учасників, зокрема доповідь політактивіста, учасника руху «Нові ліві» Андрія Мовчана, присвячену вуличним практиками політичного активізму в Україні, показ проектів та розповідь про діяльність Йоанни Райковської та групи Р.Е.П. – у суботу 5 грудня, в неділю відбудеться лабораторна робота на проектами художніх дій у міському просторі, в понеділок – реалізація у місті проектів, створених під час лабораторії.

Програма лабораторії: 5 грудня, субота, 15.00 – 15.30 презентація групи Р.Е.П., 15.45 – 16.15 доповідь Андрія Мовчана, 16.30 – 18.00 презентація Йоанни Райковської6 грудня, неділя, 13.00 – 15.00 та 16.00 – 18.00 закрита дискусія, воркшоп, участь за запрошенням, або за записом. Записатися можна в суботу після презентацій.7 грудня, понеділок, 12.00 – 17.00 акції у міському просторі (місця акцій у додаткових анонсах).
Довідка:
Йоанна Райковська (народилася 1968 р. у Бидгощі, Польща) – авторка об’єктів, фільмів, інсталяцій, ефемерних акцій та інтервенцій у публічне середовище.

«Я працюю у публічному просторі. Мої проекти зазвичай бувають реалізовані в місцях, позначених травмами минулого, чи там, де присутні суспільні або етнічні антагонізми. Я не намагаюсь досягнути консенсусу, ані вирішити конфлікти. Я розумію свою працю як створення простору, у якому протиріччя можуть себе маніфестувати.»
Йоанна Райковська

Сайт художниці www.rajkowska.com

8 грудня (вівторок), 18:00
Сліпі плями публічного простору
в рамках блоку дискусій “знання – мистецтво – політика”

Простір пострадянського міста унаочнює численні суперечності ринкової трансформації суспільства. Яким чином відбувається маргіналізація публічного простору та його перетворення на тотальний супермаркет?

Презентації:
Анастасія Рябчук, Наталя Онищенко, Анна Хвиль. „Більшовик” як симптом
Катерина Рубан. Пострадянський публічний простір

Організатор: Науково-дослідний центр візуальної культури

Вхід вільний

9 грудня (середа)
“Прощавай, міф!”: “Мала література” vs. велика мова.
літературний блок лабораторій Учасники: Катерина Бабкіна, Богдан-Олег Горобчук, Олег Коцарев, Юля Стахівська, Василь Лозинський та інші. Початок о 16:00
Закритий захід

10 грудня (четвер), 18:30
Відкрита дискусія “Страх і ненависть в Україні”,
організована у співпраці з “Критикою”, проектом Без кордонів Центру “Соціальна дія” та Фондом Бьолля в Україні

Організатор: Фундація ЦСМ

Вхід за попереднім записом за тел. 425 77 78

11 грудня (п’ятниця), 18:30
Покази відео-робіт, пов’язаних з проблемою ксенофобії.

Організатор: Худрада

Вхід вільний

12 грудня (субота), 14:00
Політичний поворот
в рамках блоку дискусій “знання – мистецтво – політика”

Українське мистецтво, що протягом довгого часу стверджувало власну «аполітичність», дедалі частіше проголошує про запозичення «політичних» чи навіть «революційних» стратегій. Яким чином обидві стратегії включаються в наявне ідеологічне поле?

Презентації:
Леся Прокопенко, Олексій Радинський. Політекономія сучасного мистецтва.
Ігор Самохін. Політичність української літератури

Організатор: Науково-дослідний центр візуальної культури

Вхід вільний

13 грудня (неділя)
Лабораторія групи „Р.Е.П.”

14 грудня (понеділок), 17:00
Тіло, історія, влада
в рамках блоку дискусій “знання – мистецтво – політика”

Протягом кількох років повсякденною «нормою» в Україні стали войовнича боротьба за «суспільну мораль», легітимація хуторянства як офіційної культурної політики, а також расистська риторика в устах політиків. Чи існують ліки від моральної паніки?

Презентації:
Ольга Брюховецька, Ірина Когут. Українська сексуальність.
Володимир Артюх, Назарій Совсун. Хвороби правизни.

Організатор: Науково-дослідний центр візуальної культури

Вхід вільний

15 грудня (вівторок), 17:00
Дискусія «Інша революція»
в рамках блоку дискусій “знання – мистецтво – політика”

Модератор – Василь Черепанин

Теми для обговорення:
Реконцептуалізація революції: «негативна межа» політичної рефлексії.
Objet petit «р» лівої політики.
Р-р-революція чи (р)еволюція: радикалізм проти реформізму.
«Будьте реалістами, програвайте краще!»: революційна боротьба і мумія 68-го.
«Революція» як ідеологема: від «оксамитової» до «кольорової».
Розколений помаранчевий суб’єкт і плаваючий означник Майдану.
Новий радикалізм: соціальні рухи і «революційний наратив».
Революція Реального як Realpolitik.

Організатор: Науково-дослідний центр візуальної культури

Вхід вільний

16 грудня (середа)
Поетичні читання

17 грудня (четвер), 18:30
Відкрита дискусія:
„Сучасне мистецтво в ролі незалежного спостерігача суспільства: інституційний аспект”
Організатор: Фундація ЦСМ

Вхід вільний

18 грудня (п’ятниця), 17.00
Лекція із обговоренням
Інтелектуальна історія / історія суспільства: революції «великої тривалості» у ХХ столітті

Алєксандр Бікбов (філософський факультет МГУ, журнал «Логос») http://a.bikbov.ru/
Мікрополітика «тихої революції» обабіч залізної завіси (1960 – поч. 1970-х).

Алєксандр Дмітрієв (Інститут гуманітарних історико-теоретичних досліджень (Вища школа економіки), часопис «Новое литературное обозрение») http://www.csc.ksu.ru/?pid=134
Революційна криза і «місця знання» наприкінці Російської імперії (1905-1922)

Організатор: Науково-дослідний центр візуальної культури
за підтримки Інституту Кеннана

Вхід вільний

19 грудня (субота)
Симпозіум „Протест, політика та мистецтво”

11:30 – 11:50 РЕЕСТРАЦІЯ – Кава

12:00 – 12:10 Привітання та вступне слово Єжи Онуха, Директора Польського Інституту у Києві (від імені організаторів та партнерів)

12:10 – 14:10 ПЕРША ДИСКУСІЯ ‘Революційні моменти та Революційні рухи’: Аналіз мобілізіції мас у Польщі в 1989 та в Україні у 2004

12:10 – 12:20 Презентація програмного тексту ‘Революційні моменти та рухи’ Ольги Онух (модератор)

12:20 – 13:30 Презентації

Проф. Ендрю Вілсон (University College of London, Лондон)
та
Остап Кривдик (Журналіст, Активіст та Координатор мистецького відділу Жовтої ПОРИ у 2004)

Міхал Сімечка (Дослідник Оксфордського Університету) – та
Ярина Ясиневич (Дослідник, активіст та координатор Чорної ПОРИ у 2004)

Проф. Марта Дичок (Університет Західного Онтаріо, Канада)
та
Анастасія Безверха (Дослідник, активіст, прес-секретар Жовтої ПОРИ у 2004)

13:20- 14:05 ДИСКУСІЯ (для всіх учасників)

14:05 – 15:30 ОБІДНЯ ПЕРЕВА

15:35 – 17:35 ДРУГА ДИСКУСІЯ ‘Революційні моменти’: Діалог на тему: Роль мистецтва у протесті та протестуюче мистецтво в Україні та Польщі

15:35 – 15:45 Презентація програмного тексту Єжи Онуха (модератор) ‘Революційні моменти та рухи’

15:45 – 16:45 Презентації

Майор Вальдемар Фридрих (Митець/Активіст, Помаранчева Альернатива, Польща)
та
Олеся Островська (Культуролог, куратор, Київ)

Олексій Радинський (Теоретик/активіст, Центр візуальної культури при НаУКМА, Київ)
та
Анна Лазар (Докторантка Інституту славістики ПАН у Варшаві, Мистецтвознавець, Польський Інститут у Києві)

Микита Кадан (Митець/активіст, представник мистецької групи Р.Е.П., Київ)
та
Микола Рябчук (НаУКМА, Київ )

16:45 – 17:45 ДРУГА ДИСКУСІЯ : ДЕБАТИ (для всіх учасників)

17:50 – 19:15 ФУРШЕТ

офіційний блоґ фестивалю

ФЕСТИВАЛЬ БЕЗДОМНОГО МИСТЕЦТВА В ЦЄШИНІ (ПОЛЬША).

ВИД ЗЗАДУ

Це не був з’їзд бомжів, але співгосподарями фестивалю були саме бездомні. Всі вони де-факто зав’язали з бездомністю, їх забезпечили житлом, придбаним цєшинським приватним Товариством Взаємодопомоги „BYĆ RAZEM” на мільйон, виділений Унією (Євросоюзом), тобто від бездомності залишився тільки документальною-майновий компонент (небезпритульний вид євробездомності).

Мільйон євро для 50-тисячного Цєшина – це немало, тому, окрім лікбезу (ліквідації бездомності) Товариство займається людьми: провадить масу соціальних і адаптаційних програм, від навчання дітей і організації мистецьких заходів, до утримання безкоштовної їдальні і створення виробництва (наразі відкрито велику пральню і столярний цех, розгорнуто ше декілька планів), де працюють в основному бездомні. Шоб отримати дах і роботу, їм потрібно абсолютно відректись від головного свого колишнього соратника і прабатька бездомності – алкоголю. Отримані взамін житла – це безкоштовні майже мотелі з ознаками комуни. Туди ж селили й гостей фестивалю з різних країн, оскільки на території Польші вони теж бездомні.

Найменша доза спиртного є приводом для виселення, тобто може зруйнувати всю цю зовнішньо-внутрішню рівновагу будь-якого постійного мешканця. Шоб зрозуміти причину цієї крайньої строгості, треба зазирнути в його минуле. Тому фест оголосили зоною, звільненою від засобів «впливу на зміну свідомості», як було сказано на всіх афішах і «ульотках», тобто Фестивалем Тверезості.
А оскільки змінити нашу свідомість алкоголь не встані, а випивання для нас є лише видом оральної сублімації, то ми змушені були взяти управління собою у власні руки і якось відгородити себе від поширення цього правила на нас, щоб не почувати себе утилітами антиалкогольного утилітаризму. А щоб не порушувати стрункість організації фесту – на пиво ми виходили за кордон, в ріднішу для пива Чехію (кордон між Чехією і Польщею весь час плутався під ногами, бо пролягає середмістям Цєшина/Тєшина і швидше нагадує давно зарослий шов від колишньої операції, а більшу його частину втоплено у місцевій річці).

Господарі дому з бездомних вийшли гостинні, охочі витиснути максимум з переадресованої їм від організаторів фесту можливості поселяти, годувати і скеровувати гостей. Всі вони, без винятку, колишні алкоголіки: через інші двері в бездомність приходять, точніше виходять крайньо рідко, майже ніколи. Про алкоголь намагаються демонстративно не згадувати, як про покійника,- не можна погано… Достатньо, шо зарубки на пам’ять у вигляді опіків, шрамів, нерухомих зон залишились на їхніх тілах, часто – тілах зі зміщеними центрами ваги, як і їхні життя. Як всі люди, для яких тверезість є наслідком власних внутрішніх революцій або лікувань, вони дещо втратили зовнішню словоохочість, про себе розповідають з педагогічною строгістю по відношенню до минулого, але найбільше виказують багатозначними поглядами, ніби мають якісь підконтрольні тільки їм знання, які породили скепсис навіть по відношенню до свободи. Вони її побоюються. Тобто вони мають свободу, але фасовану, з емульгаторами, її щодня завозять їм в якості консервованої їжі, яка не потребує приготування (такий собі педігріпал для людей, приправлений тубуйованими смаковими прикрасами). Але вони знають, шо можна нічого не «ловити» і жити повноцінно і добре, все залежить від органів сприйняття і перегонки зовнішнього світу у внутрішній, і застосовуваного масштабу.

Кожен з них має окрему кімнату з телевізором, дехто – з комп’ютером, домагаються “проведення” інтернету. Вони бездомні офіційно. Тобто критерій бездомності тут по-європейські занижено. Дехто з них вже отримував по декілька пропозицій власного житла, і бридливо відмахнувся, бо вважають, шо це – домагання самотності. А відмовляти собі тут не заборонено ні в чому. Вони в більшості працюють і готові перепрацьовувати, тільки б бути разом, здійснюючи довготривалий ритуал синхронного старіння. Щовечора вони збираються разом за довжелезним столом на спільну вечерю, життя перетворюється на безперервний самодіяльно-любительський серіал, і навряд чи хтось з них хотів би додивитись його до кінця. Їхня комуна тиха, виключно чоловіча. Якийсь час тут жили і жінки, все дуже швидко скандалізувалось, тепер жінок поселяють окремо. Ніби в підтвердження, в смачній столовці для безпритульних «роздавальниці» при нас влаштували не менш смачний показовий жіночий скандал прямо за прилавком.

Сам же фестиваль мало чим відрізнявся від звичних полімистецьких фестивалів (концерти, вистави, кіно, експозиції), тільки в імпрезах, пов’язаних з творами в’язнів, даунів або з життям бездомних було більше напруги, ніж звично.

А про головну імпрезу для себе я вже написав у цьому тексті.

притулок бездомних, вид ззаду

źródło